Автобус у Карпати заброньовано під чесне слово і чотири перекази

Урочисто оголошую початок Великої Осінньої Експедиції.

Маршрут: два дні в Карпатах. Склад: двадцять шість родин, один автобус і одна вчителька з термосом. Бюджет: 5 980 гривень завдатку, які треба внести до п'ятниці, дванадцята нуль-нуль.

Станом на вівторок, 20:40, підтверджених переказів: чотири.

Я сиджу на кухні в піжамі з ведмедиками, чай охолов ще о двадцятій, а в листі від перевізника написано: "Для підтвердження бронювання потрібен завдаток". Тобто бронювання поки що тримається на чесному слові, чотирьох переказах і моєму оптимізмі, який, чесно кажучи, теж уже на останньому видиху.

Бронювання під чесне слово - це теж вид мистецтва

Перевізник ввічливий. Каже: "Телефонуйте, якщо що". А я чую: "У нас на ці числа ще три школи в черзі, і вони, на відміну від вас, не питають про знижку".

Тож я роблю те, що робить кожен скарбник у цей момент: збираю волю в кулак і пишу в батьківський чат.

• Добрий вечір! Нагадую, що до п'ятниці потрібен завдаток за поїздку, 230 гривень з родини. Реквізити нижче.

Реакції приходять за хвилину.

Великий палець догори.

Ще один. Ще три. Шостий - від людини, яка заплатила ще тиждень тому і просто хоче підтримати.

Лічильник завдатку не рухається.

Білки, які ховають горіхи, і родини, які платять у четвер

Дозвольте відступ, бо чай охолов, а я вже філософствую. Білки восени ховають сотні горіхів по всьому лісу. А потім забувають приблизно половину. Вчені кажуть, що з цього виростають нові дерева. Тобто забудькуватість - це частина екосистеми.

Мені подобається так думати про батьків. Ніхто не байдужий. Просто в кожного десь закопано кілька горіхів: "заплатити за поїздку" лежить між "записати дитину до лікаря" і "купити шкарпетки, бо всі порвані". Рано чи пізно воно проросте. Питання тільки, до п'ятниці чи після.

Середа, ранок, шкільне подвір'я

На шкільному подвір'ї мене зупиняє одна з мам, з обличчям людини, яка тримає в голові двадцять справ.

• Це ви збираєте на Карпати?
• Я.
• А що, якщо буде дощ?
• Тоді будуть гори в тумані. Дуже живописно.
• Ага.

Вона киває. Це "ага" означає, що вона заплатить у четвер увечері, і ми обидві це знаємо. Ми обидві дорослі люди.

У четвер о двадцять другій годині мені приходить скріншот переказу з коментарем "за тих, хто ще не" (як повідомити скарбника про переказ без скріншота, до речі, пояснюють часті питання). Я не розумію, що це означає, і не питаю. Я дивлюся на цифру, і вона трохи більша, ніж треба. Я пишу: "Дякую, розберемося з решткою потім", тобто зроблю, як радить путівник для скарбника класу: запишу переплату на наступний збір. У відповідь приходить серце і слово "без проблем".

Я довго дивлюся на це "без проблем". Воно звучить як світ, у якому все вирішується.

До півночі переказів уже вісімнадцять. До першої ночі двадцять три, і кожен я відмічаю вручну, бо наш клас на безкоштовному плані ClassKasa. Три родини ще мовчать, і це просто три родини, у яких тиждень вийшов важкий. Я напишу кожній зранку, окремо, без тиску.

Пані Ірина вже сказала, що ми їдемо

У п'ятницю на першій перерві до мене підходить класна керівниця з тим самим термосом.

• Олено, я вже розповіла, що ми їдемо в гори.
• Це чудово.
• Вони питали, чи буде там справжній водоспад.
• А ви?
• Я сказала, що так. Водоспад є. Я бачила фото.

Ми обидві дивимося на телефон, де відкритий банківський застосунок. Це не про недовіру. Це про те, що вчителька вже пообіцяла водоспад, а скарбник ще нічого не підтвердив. Ми, дорослі, у цей момент виглядаємо як дві людини, що спільно тримають дверцята, які не закриваються.

• Буде водоспад, - кажу я.
• Дякую, - каже вона. - Я знала, що на вас можна покластися.

Я йду далі й повторюю в голові: двадцять три. Двадцять три.

Що маємо в підсумку

У п'ятницю об одинадцятій сорок п'ять я телефоную перевізникові.

• Доброго ранку. Завдаток надішлю за десять хвилин.
• Чудово. А ви не забули про паспортні дані водія?
• Які паспортні дані?
• Я вам про них писав у середу.

Кладу слухавку. Відкриваю пошту. Лист справді лежить там, від середи, під листом від аптеки і запрошенням на вебінар про те, як обрати диван.

Автобус заброньовано. Горіхи проросли. Дивана в мене, до речі, досі нема.

Список "заплатили / ще ні" я веду вже другий рік, щоб не рахувати родини в голові о першій ночі. ClassKasa показує те саме, тільки без моїх нічних підрахунків. Але то вже інша історія, а чай у мене, на жаль, знову холодний.